Народні казки

Неоціненне значення для розвитку фантазії та виховання у молоді ще з дитячих років таких рис, як чесність, справедливість, товариськість, гуманність, сміливість, мужність, мали здавна усні оповідання соціально-побутового, морально-етичного та героїчно-фантастичного змісту. Такі розповіді з часом отримали назву казок (від слова казати). За визначенням науковців, це один з основних і найпоширеніших жанрів усної народно-оповідальної творчості. Вони відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. За жанровими ознаками казки близькі до сказань, саг, легенд, переказів, епічних пісень, які особливо тісно пов'язані з конкретною історією, реальним життям і побутом їх творців. 

З незапам'ятних часів казка жила серед народу, скрашувала його інколи аж надто убоге життя, вселяла віру в торжество добра над злом, правди над кривдою, а в хвилини дозвілля зачаровувала і таємничою розповіддю про героїчне і незвідане в навколишньому світі. Казкова фантастика збуджувала думку, розвивала творчу уяву, спонукала активніше ставитись до всього, що оточувало людину. Перші казкові сюжети зустрічаються в літописній літературі Київської Русі Х-ХІІ століть. Ймовірно, що в ті далекі часи вони були певною мірою зв'язані з міфами, з ритуальними відправами, обрядами та всілякими забобонами, і казка була не такою, як вона відома нині.
Тривалість розвитку, тісний зв'язок з конкретною суспільно-історичною й культурно-побутовою практикою народних мас, змінність функцій, міжнародні взаємодії спричинилися до появи у фольклорі казок найрізноманітніших форм і видів. За змістом вони поділяються на кілька різновидів: казки про тварин, фантастично-героїчні, соціально-побутові - у тому числі сатиричні, гумористичні типу притч, байок та ін. Кожна з таких груп (циклів) народної оповідальної творчості відзначається притаманними лише їй особливостями побудови художнього образу, характерними прийомами узагальнень, засобами композиції.